//
ви читаєте...
Конфліктологія

Ігрова методика «Дилема в’язня»


«Дилема в’язня» – прийом для діагностики міжособистісних відносин. Назва виникла від ситуації, яку пропонується представити граючим. Вона полягає в тому, що двох ув’язнених підозрюють у спільному злочині. Вони поміщені в окремі камери. У кожного є можливість повідомити про злочин іншого, сподіваючись отримати менше покарання. Якщо ніхто з них не повідомить про скоєний злочин іншим, обидва отримають незначне покарання; якщо один скаже, а інший ні, то той що повідомив буде відпущений на свободу, а інший отримає суворе покарання, якщо вони обидва повідомлять, то обидва отримають невелике покарання, але воно буде більше, ніж те, що вони могли отримати, якби обидва промовчали. Результат гри можна представити в таблиці, з якою звичайно знайомлять учасників перед грою.
У ситуації «Дилема в’язня» гравці повинні зробити вибір між кооперативною (б) і конкурентною поведінкою (г), враховуючи при цьому мотиви вибору іншого. З точки зору індивідуального результату гравця А йому завжди вигідніше повідомити про інше (г). Але справа в тому, що, якщо гравець Б буде виходити з тієї ж позиції, вони обидва отримають відносно мало очок. А виходячи з максимуму обопільного результату, вони обидва повинні вибрати мовчання (б), але тоді кожен залишає для іншого можливість зловживати довірою.
Гравцям потрібно зробити вибір одночасно:
в одних випадках не вступаючи в контакт, в інших випадках дозволяється спілкуватися (вивчається саме вплив комунікації на вибір). Гра може програватися багато разів, і після кожного туру гравцям повідомляються результати, за які вони отримують призи або покарання. У ролі гравця може виступити не одна людина, а команда з лідером або без нього.
Експеримент проводиться в двох варіантах:
1. з 2 учасниками;
2. з 2 групами учасників.
У другому варіанті в предмет дослідження входить поведінка групи в ситуації необхідності прийняття рішення при невизначеному результаті і рівних альтернативах. Відмінність першого варіанту від другого полягає в тому, що перший варіант вимагає від випробуваного мислення вголос і подальшої інтроспекції; у другому дослідник може безпосередньо спостерігати взаємодію в групі. Однак експерименти в другому варіанті ускладнюються у зв’язку зі значним розширенням діапазону значущих чинників: різної комунікативної активності та компетентності учасників, додаткових моментів індивідуального розуміння завдання тощо
На початку експерименту учасникам повідомляється, що один з них (визначається хто) буде грати за в’язня, а інший за охоронця. Далі в’язень умовно поміщається в камеру, що має наступну форму.
Всі кути камери, так само, як і сторони, абсолютно однакові. Охоронець знаходиться зовні.
Інструкція для в’язня:
«Ваше завдання – вибрати один з кутів для втечі. Втеча буде вважатися вдалою, якщо охоронець не здогадається, який кут ви обрали. Запишіть вибір і його обгрунтування в протокол».
Інструкція для охоронця:
«Ваше завдання – здогадатися, в якому кутку готує втечу в’язень, і запобігти втечі. Запишіть ваш вибір і обгрунтуйте його в протоколі ».
Після перших записів вони звіряються експериментатором з оголошенням результатів учасниками. Потім аналізуються підстави вибору. Якщо виявляється, що на першому етапі експерименту учасники виходили з формальних підстав і не враховували персони противника, тобто не намагалися моделювати саме його поведінку, експериментатор підкреслює це в обговоренні і приступає до другого етапу.
На другому етапі експеримент повторюється (учасники можуть помінятися місцями).
Експериментатор повинен враховувати, що будь-яке рішення учасників незадовільне з точки зору формальної раціональності. Тому дуже важливо точно формулювати питання при побудові гіпотези, а саме: перед ким стоїть дилема? Часто плутають справжню дилему, яка в такому випадку виникає перед гравцем учасником, із завданням, що виникає у дослідника, який повинен рекомендувати оптимальне рішення. Оптимального рішення в даній ситуації немає, вихід ж з конфлікту для учасника полягає в отриманні достатніх для моделювання поведінки супротивника підстав.
Експеримент може мати дидактичну функцію, виразно демонструючи ситуації, коли буденні уявлення про раціональну поведінку виявляються непридатними.
За допомогою гри «Дилема в’язня» можна створити ситуацію для діагностики стилів лідерства, що прагне до конкуренції або до кооперації у взаєминах, сумісності людей і т.д.
Ця гра-тест є методичним прийомом для моделювання певних міжособистісних відносин. Можливість не тільки спостерігати, а й моделювати бажану поведінку, велика прогностична можливість роблять цей ситуаційний тест-гру перспективним прийомом для діагностики міжособистісних відносин.

Advertisements

Обговорення

Коментарів ще немає.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

Лабораторія громадських медіа #cmlrivne

%d блогерам подобається це: